Ритм, тектоніка, матеріальність, робота із масштабом. Проектуючи 2000 м², ми ставили собі завдання не підкреслити обсяг, а розчинити їх у послідовності просторів і станів.
Замість єдиного масиву будинок збирається зі зміщених фрагментів, формуючи ієрархію об'ємів, що читається. Така побудова ставить внутрішній ритм і дозволяє сприймати архітектуру поетапно, не зіштовхуючись із її реальним масштабом безпосередньо. Простір розкривається поступово через рух, паузи та зміну перспектив.
Робота з горизонтом та рельєфом стає ключовою: виноси, консолі, тераси та перепади рівнів фіксують будинок у ландшафті та позбавляють його надмірної домінантності.
Матеріальність посилює це відчуття пропорційності. Камінь, дерево та скло, глибина фасадів, тіні та фактури формують візуальну та тактильну глибину, уповільнюючи сприйняття та зміщуючи фокус з об'єму на деталі та взаємодію світла з поверхнями.
Так сценарність стає основою проекту. Кожен фрагмент співвіднесений із рухом, паузою чи поглядом. Саме в цій зв'язці архітектури та людського досвіду масштаб стає комфортним.
А що для вас визначає комфорт у великій архітектурі – геометрія, матеріал чи сценарій проживання?
Проект розроблений для АТЕРА в рамках комплексу Папушево Парк, що поєднує комфорт усамітнення та сильну архітектурну самобутність.
Можливо вам будуть цікаві інші напрямки і проекти нашої студії:
